Відкритий лист голові Служби безпеки України Радченку Володимиру Івановичу

    Пане голово, Звернутися до Вас мене примусило уважне прослуховування плівок, оприлюднених майором Мельниченком. На одному з цих записів, зокрема, йдеться про вчинення погроз стосовно мене, прослуховування телефонних розмов моєї дружини, надсилання "орієнтувань" до ФСБ Росії під час мого перебування із донькою в Росії, а також бажання тодішнього глави СБУ Леоніда Деркача остаточно "розібратися". Зі змісту цієї розмови я роблю висновок, що вона відбулася між 18 та 23 вересня 2000 року.
    Елементарне співставлення фактів засвідчує, що ці записи є абсолютно реальними, оскільки там міститься інформація, яку знав лише я та моя родина. Зокрема, у перебігу розмови з президентом Леонід Деркач каже: "Вот. И с Армавира он (как-то) звонил несколько раз жене, говорит, я не знаю, но может быть через неделю. Но с учетом этого Гонгадзе, я не знаю. Мы дали в ФСБ ориентировку туда".
    Про дату мого можливого повернення до Києва я дійсно говорив дружині саме у такому контексті й окрім неї цією інформацією не володів ніхто. Тому я виключаю можливість фальсифікації цієї розмови у кабінеті Леоніда Кучми. На цьому запису також згадується ім'я мого колеги Сергія Плужникова, одного з керівників російського Інтернет-видання FLB.RU, із яким я співпрацюю. Із змісту розмови стає зрозумілим, що за ініціативи Деркача та зі згодою глави ФСБ Патрушева на Плужникова чинився тиск. Все це вказує на те, що єдиною причиною інтересу СБУ до мене та мого оточення є моя професійна діяльність.
    З огляду на вищенаведені факти я не можу бути впевненим, що згадувані паном Деркачем "уголовники" не вдадуться до чергових спроб залякування чи-то інших методів впливу стосовно мене або моїх близьких. Водночас, я не вірю в те, що органи прокуратури та міліція налаштовані виявити замовників, організаторів та виконавців погроз та стеження за мною. Я маю на увазі телефонні погрози, здійснені за моїм хатнім телефоном 15, 16 вересня 2000 року, стеження за мною 16 вересня 2000 року та подвійний обшук мене та моєї доньки під час подорожі з Києва до Армавіру (Росія) 16-17 вересня 2000 року. На мою заяву на ім'я заступника міністра внутрішніх справ Миколи Джиги мені було відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК. Заступник генерального прокурора Сергій Вінокуров під час особистого прийому відмовився отримати від мене заяву про факти погроз та зовнішнє спостереження за мною. У даній ситуації мені залишається сподіватися виключно на Вашу моральність, як нового керівника СБУ, працівники якої, очевидно, були задіяні у провокаціях щодо мене. Тому я настійливо прошу Вас провести службову перевірку за наведеними фактами.
    На мою думку, в ході такої перевірки та, сподіваюся, подальшого слідства по кримінальній справі, слід з'ясувати наступне:
    - хто дзвонив мені до дому із погрозами о 20.00 15 вересня та 0 10.00 16 вересня 2000 року;
    - кому належить автомобіль "Жигулі-2106" зеленого кольору №72846 КЕ, який, на мою думку, здійснював зовнішнє спостереження біля мого будинку 16 вересня;
    - чи здійснювалося прослуховування мого хатнього телефону, службового телефону моєї дружини та інші оперативно-розшукові заходи і на яких підставах;
    - на підставі яких матеріалів тодішнім головою СБУ Леонідом Деркачем надсилалися орієнтування до ФСБ Росії щодо мене; - за чиїм розпорядженням проводилися формально догляди, а фактично ретельні обшуки мене та моєї неповнолітньої дитини на поїзді Київ-Мінводи 15 та 16 вересня;
    - чому я досі не отримав пояснень щодо причин такого догляду спільними зусиллями працівників митниці та офіцерів СБУ по Донецькій області, який відбувся 16 вересня на станції Іловайська; - з якої причини та за чиїм наказом офіцер центрального апарату Департаменту захисту конституційного ладу СБУ перешкоджав мені виконувати професійні обов'язки;
    - чому керівник Департаменту захисту конституційного ладу СБУ Юрій Землянський на ініційованій ним зустрічі переконував мене, що Служба Безпеки України не має відношення до погроз на мою адресу. Зазначу, що ця зустріч відбулася вже після того, як Леонід Деркач доповідав Президенту Леоніду Кучмі про заходи із залякування мене та моїх близьких і до яких, як виходить із запису цієї розмови СБУ мала безпосереднє відношення; - за якою "бумагою" (розпорядженням) Леоніда Деркача здійснювалися протиправні дії, про які йшлося вище.
    В разі, якщо і цього разу моє звернення до органів, які покликані боротися зі злочинністю, принаймні всередині самих цих органів, буде проігноровано, я не зможу бути впевненим у безпеці своїх близьких та власній безпеці. За таких обставин я вимушений буду звернутися по допомогу до міжнародних правозахисних організацій. З повагою, Єльцов Олег

дизайн молода просвiта © 2001